Шановні друзі, знайдіть кілька хвилин і ознайомтеся з наказом МОЗ №1044, навіть якщо сьогодні здається, що ця тема вас не стосується. Про це повідомляє Тризуб
Насправді будь-хто з нас у певний момент може потребувати термінової госпіталізації. Тому важливо розуміти, що за новими правилами з направленням до стаціонару можуть виникнути серйозні труднощі.
І головне: не варто автоматично звинувачувати лікарів, якщо людині відмовлять у госпіталізації. У багатьох випадках медики будуть змушені діяти відповідно до встановлених критеріїв, навіть коли самі бачать можливі ризики.
Ми думаємо про тих пацієнтів, які не мають сил виходити на протести, писати звернення чи доводити чиновникам очевидні речі.
Про людину з незрозумілим болем у грудях, стан якої сьогодні формально може не відповідати умовам госпіталізації.
Про самотнього пенсіонера із села, якому до найближчої лікарні потрібно долати десятки кілометрів.
Про пацієнта, якому сьогодні скажуть, що лікування можливе вдома, а вже завтра його стан може різко погіршитися і вимагати реанімації.
Проблема не лише в самому документі. Нові вимоги запроваджують у системі, яка поки що не має достатніх ресурсів для їх безпечного виконання.
Протягом багатьох років районні лікарні скорочували, об’єднували та реорганізовували. Зменшувалася кількість ліжок, закривалися відділення, а доступ до медичної допомоги поруч із домом ставав дедалі складнішим.
Тепер пацієнтам фактично пропонують частіше лікуватися амбулаторно.
Але де саме має відбуватися таке лікування? У країні, де далеко не в кожному місті можна оперативно пройти КТ або МРТ? Де сімейний лікар нерідко відповідає за тисячі пацієнтів? Де медичні працівники роками працюють на межі фізичного та емоційного виснаження? ?
Так, у розвинених системах охорони здоров’я справді намагаються уникати необґрунтованих госпіталізацій. І сама ця ідея є логічною.
Однак спочатку там створили доступну діагностику, розвинену амбулаторну допомогу, патронаж, реабілітацію та можливість швидкого медичного контролю після повернення людини додому.
У нас же складається враження, що спочатку обмежують можливість покласти пацієнта до лікарні, а вже потім намагаються зрозуміти, якою реальною альтернативою це можна замінити.
Залишається й інше важливе питання: хто буде вирішувати неминучі конфлікти між пацієнтами та медиками?
Людина переконана, що її стан небезпечний і вона потребує стаціонарного лікування. Лікар бачить ризики, але змушений пояснювати, що формальні критерії для госпіталізації не виконані.
Хто прийматиме скарги в таких ситуаціях? Міністерство охорони здоров’я? НСЗУ? Хто відповідатиме, якщо стан людини погіршиться вже через кілька годин після відмови?
І хто захистить лікаря, який не встановлював цих правил, але буде першим, кого звинуватять у негативних наслідках?
Чи, як це часто буває, відповідальність знову залишиться між двома людьми в кабінеті — наляканим пацієнтом і виснаженим медиком?
Ми не заперечуємо необхідність медичних стандартів і чітких критеріїв. Але небезпечно впроваджувати реформи швидше, ніж створюються умови для їх нормальної та безпечної роботи.
Будь-який наказ легко підготувати й підписати. Проте його реальні наслідки відчуватимуть пацієнти та лікарі — люди, які цього документа не розробляли, але змушені будуть жити й працювати за його правилами.
Обговорюємо цю новину в Telegram. Приєднуйтесь до коментарів на каналі: Київ
❗️ Реклама у Фейсбук (65 груп) майже увесь Київ. Привабливі ціни. Пишіть: Фейсбук: Київ, Телеграм: @mistonews_bot, @AdsKiev, WhatsApp чи [email protected]
